За галузевим принципом водокористувачів умовно можна поділити на кілька груп (сільськогосподарські, комунальні та промислові підприємства). І як не дивно, найменшою з них, за об’ємами використання водних ресурсів, будуть водокористувачі сільськогосподарського сектору. В Чернігівській області нараховується близько 315 первинних сільськогосподарських підприємств-водокористувачів, які в межах встановлених лімітів здійснюють спеціальне водокористування. Вони використовують близько 13% (12 млн. м³) від загального об’єму (приблизно 90 млн. м³) спеціального водокористування в нашому регіоні.
А вже в цій групі водокористувачів об’єми спеціального водокористування розподіляються наступним чином: 7-8 млн. м³ іде на потреби рибного господарства, а безпосередньо сільськогосподарські підприємства використовують близько 4 млн. м³. Це і зрошення полів, і напування худоби та інші потреби.
Показово, що на зрошення сільськогосподарських угідь використано 256,6 тис. м³/рік (за даними щодо вегетаційного періоду попереднього року), що становить тільки 23 % встановленого ліміту (за доведених у дозволах на спеціальне водокористування загальних лімітах водоспоживання, потреба у воді становить 1126,1 тис. м³/рік). Слід зазначити, що 242,1 тис. м³/рік забрано на потреби зрошення з поверхневих вод Чернігівщини, а саме з річок та ставків. Загалом же в Чернігівській області джерелом постачання питної води для водокористувачів сільської місцевості є підземні води.
Щодо відведення зворотних стічних вод, сільськогосподарські підприємства здійснюють їх у накопичувачі та вигреби, тому надходження забруднюючих речовин у поверхневі водні об’єкти від точкових джерел не здійснюється. Проте воно також присутнє і відбувається переважно через дифузні джерела, що визначаються внесенням мінеральних добрив, гною, ерозією внаслідок розораності земель прибережних захисних смуг.
Попри те, що сільськогосподарські підприємства не є головними забруднювачами водних об’єктів Чернігівської області, негативний вплив від зростання такого виробництва в останні роки важко не помітити. Це проявляється, коли в гонитві за врожаєм, збільшується використання добрив і засобів хімічного захисту рослин. З-за чого в межах сільськогосподарських угідь збільшується надходження до водних об’єктів забруднень від дифузних джерел.
Значущим фактором негативного впливу в цій ситуації виступає також розорювання прибережних захисних смуг. Адже, окрім зменшення акумуляції води в річки, воно несе з собою і збільшення об’єму хімікатів, що потрапляють до водойм.
Тож задля збереження водних ресурсів, без яких важко уявити не лише сільське господарство, а й життя взагалі, водокористувачі насамперед повинні дотримуватися Водного кодексу та інших законів України. Оскільки, як відомо, практика їх порушення призводить, окрім екологічних наслідків, і до наслідків у вигляді адміністративної та кримінальної відповідальності для порушників.
Деснянське басейнове управління водних ресурсів закликає всіх водокористувачів дотримуватися водного законодавства України та раціонально підходити до використання водних ресурсів.