Одними з основних споживачів та користувачів водними ресурсами області є підприємства комунального господарства.
Джерелом для забезпечення питних та господарсько-побутових потреб населення і потреб вторинних водокористувачів різних галузей економіки є підземні води питної якості. Щорічний забір води підприємствами комунальної галузі за останні п’ять років становив в середньому 30,5 млн. м3. За рік вони використовують 20-21 млн.м3, з яких водоспоживання населення у комунальному секторі становить 19 млн.м3 на рік, решту води підприємства використовують на власні потреби та передають воду вторинним водокористувачам (близько 5 млн. м3).
Проблемним питанням щодо водокористування на території області нині є незадовільний технічний стан водопровідних мереж, пов’язаний із значним строком їх експлуатації. Застаріле обладнання систем водопостачання призводить до численних проривів і значних втрат води, перебоїв у постачанні питної води, погіршення її якості.
Так, у 2019 році показник втрат води при транспортуванні по області досяг значення 3,9 млн.м3, або майже 14% від загального обсягу забору води підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства, що впливає на надійність забезпечення населення та галузей економіки водними ресурсами. Найбільші втрати води має КП «Чернігівводоканал» – 2,2 млн. м3 води протягом року (під час її транспортування до споживачів м. Чернігів).
Більшість комунальних підприємств області експлуатують очисні споруди й значною мірою впливають на кількісний та якісний стан поверхневих вод і є основними їх забруднювачами. У 2019 році з 14 комунальних комплексів працюючих очисних споруд біологічної очистки не забезпечили ефективної очистки стічних вод 10 з них. І допустили скид недостатньо очищених стічних вод у поверхневі водні об’єкти Чернігівської області в обсязі 13,2 млн. м3.
Робота очисних споруд на даний час є малоефективною через те, що експлуатується застаріле обладнання, надзвичайно енергоємна технологія. Очистка стічних вод не відповідає сучасним фізико – хімічним показникам та санітарно – екологічним вимогам. Це стає причиною недостатньо очищених стічних вод, що потраплять в річки області та несуть у собі загрозу забруднення флори та фауни. Із загального об’єму стічних вод (18,4 млн. м3), які потребують очистки, лише 28% були очищені на очисних спорудах (5,3 млн. м3), решта 72%, були скинуті у поверхневі водні об’єкти, як недостатньо очищені (13,2 млн. м3).
Також спостерігається тенденція до збільшення надходження у водойми Чернігівської області кількості сполук фосфатів. Для порівняння, у 2015 році зі стічними водами у водні об’єкти області було скинуто 97 тонн фосфатів, а в 2019 році їх кількість збільшилась вже до 111 тонн.
Підвищення вмісту біогенних елементів спричиняє евтрофікацію вод. Наслідком цього є збіднення видового різноманіття, погіршення стану та якості води і неможливість її подальшого використання. Найвище навантаження спостерігається в басейнах малих річок Білоус, Вздвиж, Іченька, Борзенка та на р. Остер і р. Снов.
Діючі очисні споруди комунальних підприємств обладнані комплексом елементів для біологічної очистки стічних вод. В результаті очистки видаляється лише частина сполук азоту та фосфору. Технології для поглибленого вилучення зазначених сполук підприємствами не застосовуються. Причина — їх висока вартість. Наявні ж очисні споруди фізично й морально застарілі та працюють неефективно. Це призводить до понаднормованого надходження забруднюючих речовин у річки. Із стічними водами у водні об’єкти у 2019 році потрапило 16,5 тис. тонн забруднюючих речовин.
Для покращення роботи очисних споруд комунальних підприємств та зменшення антропогенного навантаження на поверхневі водні ресурси в басейнах річок Удай, Іченька, Снов, Остер, Білоус, Борзенка, Вздвиж, Бреч, Десна необхідно провести поточний ремонт або реконструкцію наявної інфраструктури очисних споруд. Слід замінити застарілі технології очистки на сучасні, забезпечити щоквартальний моніторинг гідрохімічних спостережень за якісним станом водних ресурсів річок до і після випусків зворотних вод.